Аутизм- це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкуванням. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

       Розлади аутичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.

       Психіатри виділяють такі ознаки аутизму у дитини:

 Порушення мовлення. Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.

 Відсутність емоційного контакту з людьми. В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки,не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.

 Усамітнення. Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей, тому віддають перевагу усамітненню.

 Напади агресії. Будь – яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей – аутистів може бути спрямована як на інших, так і на самих себе.

 Слабкий інтерес до іграшок. Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить їй колесо, або прихильність тільки до однієї іграшки.

 Стереотипність поведінки, страх змін. Діти – аутисти схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку у бік, вертіти щось тощо.

Що батьки можуть робити самостійно:

 Підготувати себе, налаштуватись на плідну роботу. Батьки – це перші вчителі дитини у будь – якому випадку. Зберігайте спокій.

 Ставитись до дитини з терпінням і повагою.

 Максимально унеможливити проникнення до помешкання таких подразників, як, наприклад, занадто голосних звуків, різких запахів, яскравого світла; зробити ігри та іграшки безпечними.

 Використовувати можливості арт – терапії. Співайте та читайте дитині, малюйте разом.

Чого не можна робити батькам:

 Насильно нав’язувати власну волю,залякувати дитину.

 Порівнювати дитину з іншими дітьми такого ж віку.

 Здаватись, втрачати віру і надію.

       Аутизм – це не вирок. Власне, у розвиненому суспільстві побутує думка про те, що аутисти- генії. Невміння контактувати з оточенням не означає браку розуму, таланту чи творчого мислення. Швидше навпаки, не відволікаючись на сторонні подразники, аутист може зосередитись на головному. Не варто забувати і про те, що особлива людина може бути особливою у всіх аспектах. Перегляньте біографії видатних людей з аутизмом – прототипа героя «Людини дощу» Кіма Піка, музиканта Метта Севеджа, айтішниці Сари Міллер, письменниці Темпл Гранден – і вам стане зрозуміло, що діти – аутисти можуть бути успішними.

Аутизм- це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкуванням. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

       Розлади аутичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.

       Психіатри виділяють такі ознаки аутизму у дитини:

 Порушення мовлення. Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.

 Відсутність емоційного контакту з людьми. В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки,не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.

 Усамітнення. Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей, тому віддають перевагу усамітненню.

 Напади агресії. Будь – яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей – аутистів може бути спрямована як на інших, так і на самих себе.

 Слабкий інтерес до іграшок. Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить їй колесо, або прихильність тільки до однієї іграшки.

 Стереотипність поведінки, страх змін. Діти – аутисти схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку у бік, вертіти щось тощо.

Що батьки можуть робити самостійно:

 Підготувати себе, налаштуватись на плідну роботу. Батьки – це перші вчителі дитини у будь – якому випадку. Зберігайте спокій.

 Ставитись до дитини з терпінням і повагою.

 Максимально унеможливити проникнення до помешкання таких подразників, як, наприклад, занадто голосних звуків, різких запахів, яскравого світла; зробити ігри та іграшки безпечними.

 Використовувати можливості арт – терапії. Співайте та читайте дитині, малюйте разом.

Чого не можна робити батькам:

 Насильно нав’язувати власну волю,залякувати дитину.

 Порівнювати дитину з іншими дітьми такого ж віку.

 Здаватись, втрачати віру і надію.

       Аутизм – це не вирок. Власне, у розвиненому суспільстві побутує думка про те, що аутисти- генії. Невміння контактувати з оточенням не означає браку розуму, таланту чи творчого мислення. Швидше навпаки, не відволікаючись на сторонні подразники, аутист може зосередитись на головному. Не варто забувати і про те, що особлива людина може бути особливою у всіх аспектах. Перегляньте біографії видатних людей з аутизмом – прототипа героя «Людини дощу» Кіма Піка, музиканта Метта Севеджа, айтішниці Сари Міллер, письменниці Темпл Гранден – і вам стане зрозуміло, що діти – аутисти можуть бути успішними.